Форум Котелевщины
Пожалуйста войдите, или зарегистрируйтесь на нашем форуме. Для использования форума в полном объеме пожалуйста зарегистрируйтесь (бесплатно), вы получите возможность создавать темы, обсуждать, общаться с друзьями, загружать фото, дать заявку администрации сделать вас модератором форума и еще много другого...
Последние темы
» Подарок для любимой женщины.
Чт 12 Июл 2018, 06:57 автор Alfiik

» Работа в интернете для всех!
Чт 12 Июл 2018, 06:57 автор Alfiik

» Запчасти на автомобиль
Чт 12 Июл 2018, 06:55 автор Alfiik

» Отопление
Чт 12 Июл 2018, 06:46 автор Alfiik

» Заявка на кредит наличными
Чт 12 Июл 2018, 06:38 автор Alfiik

» Сантехника
Ср 30 Май 2018, 06:10 автор Alfiik

» Нужно помещение для конференции
Вт 22 Май 2018, 11:26 автор Alfiik

» Отдых
Вт 22 Май 2018, 11:20 автор Alfiik

» Буженина куриная и куриные копчености
Вт 22 Май 2018, 10:56 автор Alfiik

Интересно
Вход

Забыли пароль?

Июль 2018
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Календарь Календарь


Сильні духом, кремезні,пропахлі пилом

Перейти вниз

Сильні духом, кремезні,пропахлі пилом

Сообщение автор Admin в Сб 13 Авг 2016, 14:43



Сильні духом, кремезні,пропахлі пилом і димом передової, українські «крилаті піхотинці» здатні виконувати найважчі завдання. Зброя та техніка воїнів-десантників 81-ї окремої аеромобільної бригади завжди напоготові, а бойова майстерність щодня перевіряється на полігоні. Тренуються бійці сумлінно, адже від злагодженості їхніх дій залежить не лише загальний успіх бою, а й життя бойових побратимів. Та в суворих бойових буднях завжди знайдеться час і для дружньої розмови, і для мрій про майбутнє. Доля кожного з них варта окремої розповіді
Хоробрий «Фріц»
Такий позивний Василь отримав через те, що в цивільному житті займався археологічними розкопками на місцях бойових дій Другої світової.
Тепер він – десантник. Та щоб стати на захист України, йому довелося не один раз відстояти в коридорах військкомату. І чоловік таки домігся свого. У травні 2015 року, вирушаючи в зону АТО, рідним не признався, що доброволець, лише сказав: їду на Схід України у зв’язку з черговою мобілізацією…
Перше бойове хрещення «Фріц» пройшов поблизу населеного пункту Опитне, що на Донецькому напрямку. Тримав оборону. Неодноразово вступав у бойові зіткнення із ворогом, не пропускаючи російських диверсантів у наш тил. Тож бойового досвіду йому не позичати.
– Свої знання та бойовий досвід я щоденно передаю підлеглим та новоприбулим бійцям. Сучасний воїн-десантник повинен уміти все: вражати рухомі й нерухомі цілі на різних дистанціях, маскуватись, самостійно визначати першочергові цілі, користуватися денними й нічними приладами спостереження і прицілювання, а головне – добре орієнтуватися на полі бою, – каже молодший сержант.
Удома Василя чекають дружина та двоє дітей. Проте, як сам говорить, повернеться до них тільки з перемогою!
– Мої бойові товариші – це моя друга сім’я. Ми залишаємося тут до повної перемоги.
Іншого шляху немає, адже тільки разом зможемо зберегти Україну, – впевнений український десантник. – Якщо хоч один справжній мужчина з кожної української сім’ї стане на захист нашої держави, тоді її ніхто не зможе розколоти.
«Донбасівець» з українським серцем
Він світлий, веселий, розумний юнак та великий патріот України. Його не зламали ні полон, ні постійні вмовляння бойовиків стати прихильником «руського міра». Хлопець, якого не зупинили жодні труднощі, каже: «У мене завжди була, є і буде своя думка, мене зламати і переконати, що чорне, то є біле, не вийшло і не вийде».
Знайомтесь, солдат Артем Попік – боєць-десантник 81-ї окремої аеромобільної бригади. Родом із містечка Костянтинівка, що на Донеччині.
На східних рубежах України він з липня 2015 року. За спеціальністю – стрілець. До української армії призваний за мобілізацією, від якої не ховався. До війська працював у місцевій компанії «Зеленбуд» та займався озелененням територій.
– На повістку я чекав і готував себе до служби в армії. Батьки поставилися до мого вибору з розумінням. Сказали: «Треба сину, треба захищати свою землю». А загалом у мене вся сім’я проукраїнська. Зрозумійте, я не проти жителів Донбасу воюю. Я пішов до війська тому, що було порушено суверенітет України. Чому вибрав десантні війська? Зі здоров’ям все гаразд. А ще десант – це гордість, еліта армії, – зауважив Артем.
Під час так званої «руської весни» 2014 року, коли по його рідній Костянтинівці розгулювали проросійські терористи, він був одним з небагатьох, хто вийшов на вулицю і відверто в очі говорив бандитам, аби забиралися з Донбасу.
За свою відкриту проукраїнську позицію та непокору окупантам хлопець потрапив до полону бойовиків і «спецпризначенців» оскаженілого Гіркіна-Стрєлкова. Артема тримали в підвалі будівлі, в якій раніше в Слов’янську розміщувалась СБУ.
– Бойовики говорили, що я зомбований і пішов проти народу Донбасу. Довести їм нічого не можливо – в їхніх головах немов прижилися гасла «Свободный Донбасс», «Мы с Россией» тощо. Для найманців українське телебачення – брехня, їхнє – правда. Лише після 30 днів полону мене звільнили, – каже десантник.
Про подробиці тих подій Ар-тем Попік намагається не згадувати, для нього вони – в минулому. Сьогодні він із побратимами по зброї опановує мистецтво захищати Батьківщину. Хлопці сповнені любові до України і не сумніваються – ворога переможуть!
Він обрав офіцерський шлях
Він молодший за своїх підлеглих. Серед них є учасники бойових дій у найгарячіших точках Донбасу.
Ярослав Юрків у 81-й окремій аеромобільній бригаді служить не так давно. Після оголошення в країні чергової хвилі мобілізації цей львівський хлопчина не став чекати повістки з військкомату. До лав високомобільних десантних військ попросився добровольцем. Після того, як пройшов двомісячну військову підготовку на полігоні «Чабанка», був призначений на посаду командира взводу.
Ще під час навчання в Українській академії друкарства, Ярослав закінчив військову кафедру львівської Академії сухопутних військ та отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта. Тоді й гадки не мав, що одягне військовий однострій і зі зброєю в руках, як і тисячі українських патріотів, стане на захист Батьківщини від ворожого «старшого брата» та підбурюваних російською пропагандою найманців і запроданців різних мастей.
– Коли навчався на військовій кафедрі, то навіть і подумати не міг, що служитиму в армії. Із хлопцями тоді жартували, мовляв, навіщо нам ці військові звання, якщо армія розвалюється та йде велике скорочення офіцерів… Тепер розумію, що дуже помилявся, – розповів молодший лейтенант Юрків.
Рішення про службу в армії для Ярослава було закономірним. Він взяв приклад з брата, за плечима якого вже три ротації до зони проведення антитерористичної операції у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.
– Мій вибір був обдуманий. Не бачу для себе жодного іншого життєвого шляху, окрім офіцерського, – каже Ярослав. – Бути десантником – це бути першим і там, де найважче. Так мене вчив брат. З нетерпінням чекаю зустрічі з ним у зоні АТО. Як і кожен патріот, Ярослав вірить у найшвидшу перемогу над агресором і у своє повернення додому. Там його чекають батьки і кохана дівчина. А поки що офіцер стоїть на захисті рідної землі, щоб в України було світле, щасливе майбутнє.
avatar
Admin
Admin

Сообщения : 78
Очки : 45389
Репутация : 0
Дата регистрации : 2012-05-10

Лист персонажа
Выброс кубика: 10

Посмотреть профиль https://www.youtube.com/channel/UCOsLXOpYIZVk_ifgIJCh10w/featured

Вернуться к началу Перейти вниз

Вернуться к началу


 
Права доступа к этому форуму:
Вы не можете отвечать на сообщения